Potępiamy decyzję prezydenta Karola Nawrockiego o odebraniu Orderu Orła Białego prezydentowi Wołodymyrowi Zełeńskiemu.

Nacjonalizmy to choroby prowadzące do śmierci – niezależnie od tego, pod jakimi flagami się rozwijają. Rzeź wołyńska to napędzane nacjonalizmem ludobójstwo, dla którego nie ma usprawiedliwienia.

Żyjemy w Europie państw narodowych, a jednym z elementów składających się na tożsamości narodowe i państwotwórcze mity jest pamięć o formacjach i osobach, które walczyły o niepodległość. Te formacje i te osoby rzadko są jednowymiarowe, a ich oceny w różnych krajach są odmienne – szczególnie pomiędzy państwami sąsiadującymi ze sobą, których interesy na przestrzeni dziejów bywały sprzeczne.

Polska ma prawo oczekiwać od Ukrainy dokonania rzetelnej oceny ludobójstwa, do którego doszło na Wołyniu. Ale nie prawa dyktować suwerennemu państwu kogo może, a kogo nie może uznawać za bohaterów walki o własną niepodległość.

Polskie społeczeństwo od kilkudziesięciu lat nie potrafi spokojnie rozmawiać o zbrodniach wojennych popełnianych przez swoich własnych obywateli, mimo że od niemal 40 lat jest suwerennym państwem, którego podmiotowość nie jest zagrożona. Jednocześnie oczekuje wyższego standardu od kraju i narodu, który od wielu lat jest bezpośrednio zagrożony utratą niezawisłości. Kraju, który obecnie walczy z rosyjskim agresorem i broni bezpieczeństwa całej Europy.

Trudno uwierzyć, żeby historyk z doktoratem nie zdawał sobie sprawy ze złożoności zdarzeń historycznych. W związku z tym decyzję polskiego prezydenta oceniamy jednoznacznie jako motywowaną chęcią osiągnięcia politycznych korzyści i nakierowaną na podsycanie antyukraińskich nastrojów. Sprzeciwiamy się działaniom polityków, które sprawiają, że żyjące w Polsce osoby z doświadczeniem migracji lub uchodźstwa czują się coraz bardziej zagrożone.

Ми висловлюємо своє засудження щодо рішення президента Кароля Навровського про позбавлення президента Володимира Зеленського Ордена Білого Орла.

Націоналізм — це хвороба, що веде до смерті, незалежно від того, під якими прапорами вона розповсюджується. Волинська різанина — це геноцид, спричинений націоналізмом, якому немає виправдання.

Ми живемо в Європі, яка є сукупністю національних держав, і одним із елементів, що складають національну ідентичність та державотворчі міфи, є пам’ять про формування та осіб, які боролися за незалежність. Ці угруповання та особи рідко є одновимірними, а їхня оцінка в різних країнах різниться — особливо між країнами-сусідами, інтереси яких протягом століть були суперечливими.

Польща має право очікувати від України проведення об’єктивної оцінки геноциду, що мав місце на Волині. Але вона не має права диктувати суверенній державі, кого вона може, а кого не може визнавати героями боротьби за власну незалежність.

Польське суспільство вже кілька десятків років не може спокійно говорити про військові злочини, скоєні власними громадянами, хоча вже майже 40 років є суверенною державою, суверенітет якої не перебуває під загрозою. Одночасно очікує вищого рівня від країни та народу, які вже багато років перебувають під безпосередньою загрозою втрати незалежності. Від країни, яка зараз бореться з російським агресором і захищає безпеку всієї Європи.

Важко повірити, що історик із докторським ступенем не усвідомлює складності історичних подій. Тому рішення польського президента ми однозначно оцінюємо як таке, що мотивоване прагненням отримати політичні вигоди та спрямоване на розпалювання антиукраїнських настроїв. Ми виступаємо проти дій політиків, через які люди, що живуть у Польщі та мають досвід міграції чи біженства, щораз більше відчувають небезпеку.

Ми висловлюємо своє засудження щодо рішення президента Кароля Навровського про позбавлення президента Володимира Зеленського Ордена Білого Орла.

Націоналізм — це хвороба, що веде до смерті, незалежно від того, під якими прапорами вона розповсюджується. Волинська різанина — це геноцид, спричинений націоналізмом, якому немає виправдання.

Ми живемо в Європі, яка є сукупністю національних держав, і одним із елементів, що складають національну ідентичність та державотворчі міфи, є пам’ять про формування та осіб, які боролися за незалежність. Ці угруповання та особи рідко є одновимірними, а їхня оцінка в різних країнах різниться — особливо між країнами-сусідами, інтереси яких протягом століть були суперечливими.

Польща має право очікувати від України проведення об’єктивної оцінки геноциду, що мав місце на Волині. Але вона не має права диктувати суверенній державі, кого вона може, а кого не може визнавати героями боротьби за власну незалежність.

Польське суспільство вже кілька десятків років не може спокійно говорити про військові злочини, скоєні власними громадянами, хоча вже майже 40 років є суверенною державою, суверенітет якої не перебуває під загрозою. Одночасно очікує вищого рівня від країни та народу, які вже багато років перебувають під безпосередньою загрозою втрати незалежності. Від країни, яка зараз бореться з російським агресором і захищає безпеку всієї Європи.

Важко повірити, що історик із докторським ступенем не усвідомлює складності історичних подій. Тому рішення польського президента ми однозначно оцінюємо як таке, що мотивоване прагненням отримати політичні вигоди та спрямоване на розпалювання антиукраїнських настроїв. Ми виступаємо проти дій політиків, через які люди, що живуть у Польщі та мають досвід міграції чи біженства, щораз більше відчувають небезпеку.